ослабати

-а́ю, -а́єш, недок., рідко ослабі́ти, -і́ю, -і́єш; мин. ч. осла́б, -ла, -ло і ослабі́в, -бі́ла, -бі́ло; осла́бнути, осла́бти, -бну, -бнеш; мин. ч. осла́б, -ла, -ло і осла́бнув, -нула, -нуло; док.

1) Ставати фізично слабим, безсилим; втрачати фізичну силу; слабіти, слабнути. || Втрачати колишню гостроту; притуплюватися (про зір, слух, пам'ять і т. ін.). || Ставати тихішим. || Втрачати свою міць, здатність до опору, боротьби.

2) Ставати менш натягнутим, тугим, пружним; відпускатися. || Переставати міцно, щільно триматися, прилягати до чого-небудь; розхитуватися.